Сторінка батьків
Інформація щодо профілактики та виявлення випадків домашнього насильства
Організації та установи до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства:
- До територіального органу поліції a6o за телефоном 102.
- До центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
- До управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій.
- До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.
- До психолога, соціального педагога, класного керівника тощо.
- До близької людини.
- На телефони «Гарячих ліній».
Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»:
Національна дитяча «гаряча лінія» Цeнтру «Ла Страда- Україна»
0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)
Дзвінки на лінію – безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так i з мобільних ycix операторів.
Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники.
Національна «гаряча лінія» з протидії домашньому насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога).
116-123 (цілодобово та безкоштовно з мобільних телефонів),
0-800-500-225 та 116-111
Можна отримати інформацію про організації та установи, до яких слід звернутися у конкретній ситуації, про перелік документів, які необхідно підготувати для звернення, поради щодо правильного ïx складання, підтримку психолога анонімно у телефонному режимі, консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації.
Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба:
(044) 255-64-50
Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги.
Зателефонувавши за номером 0 800 213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:
- інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;
- безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;
- правові консультації;
- зв’язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, отримати інформацію про ïx місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв’язку.
Служби підтримки постраждалих осіб:
1) центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
2) притулки для дітей;
3) центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
4) соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
5) центри соціально-психологічної допомоги;
6) територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
7) інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.
До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать притулки для постраждалих осіб, центри медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих ocіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.
Як говорити про війну та повітряну тривогу з дітьми: поради психолога.
5 порад, як заспокоїти дитину в стресових ситуаціях.
Останні події в Україні через повномасштабне вторгнення російських військ б’ють по психологічному стану дорослих. Що вже казати про дітей, особливо найменших, які ще не розуміють, що відбувається навколо, але відчувають тривогу.
Дитині варто розповідати про те, що відбувається у країні й місті та використовувати слово «війна».
Називати війну – війною
«Потрібно вживати слово «війна».
Про війну говорити варто, але не забувати водночас робити оптимістичні акценти.
«Варто говорити про те, що все буде гаразд. Також обговорювати плани на майбутнє. Це все дуже важливо. Говорити про те, що напевне влітку ми поїдемо на море чи збиратимемо полуницю у нас на дачі. Тобто, з одного боку, подати інформацію, а з іншого — дати позитивне скріплення плануванням майбутнього».
Дітям варто говорити про те, що війна – це тимчасово, що так завжди не буде. Це повинно заспокоїти дітей.
«Так, зараз небезпечно. Так, зараз відбуваються ненормальні речі. Війна – це ненормально. Говорити: «Мені шкода, що тобі доводиться таке переживати. Але зараз я теж у такій ситуації. А разом ми сильні, ми впораємося». Дуже складно пробувати пояснити, немає чітких інструкцій чи слів, яких би можна було рекомендувати. Адже кожна мама знає свою дитину краще, ніж будь-який психолог. Іноді ми боїмося дітям щось говорити, щоб не нашкодити. Але тривога, яку ми транслюємо, травмує більше, ніж сказати, що це справді війна».
Батьки повинні пояснити, що відбувається, адже дитина відчуває тривогу і напруження навколо себе.
«Навіть якщо про тривогу не говорити дітям, вони все одно відчувають її. І від цього їм стає гірше. Тому варто говорити попередньо дитині про те, що ми теж боїмося, нам теж страшно».
«Сирени – це попередження»
Треба говорити діткам про те, що хтось із батьків пішов воювати. Але наголошувати на позитивних моментах.
«Варто говорити, що батько чи мама змушений чи змушена бути не з нами, але нас захищає. Водночас говорити про оптимістичні прогнози. Про те, що все буде гаразд».
Щодо сирен і повітряної тривоги, дитині варто пояснити заздалегідь про те, що таке може трапитися, а не безпосередньо під час тривоги.
«Потрібно пояснити, що коли лунають сирени, у квартирі чи будинку перебувати небезпечно. Тому потрібно спускатися в укриття, у безпечне місце. Алгоритм цей повинен бути відпрацьований раніше, ніж прозвучить сирена. Про це необхідно говорити не саме у той момент, коли лунає тривога, а до того. Про це все треба говорити тоді, коли дитина перебуває у стані спокою. Тоді для неї звук сирени буде просто сигналом, і дитина буде розуміти, що вона йде у безпечне місце», — пояснює Вікторія Осипенко.
У той момент, коли лунає сирена, діти повинні діяти за чітким алгоритмом батьків. Вони також мають попередньо пояснювати дітям, що у цей момент потрібно слухатися.
Що дозволяємо дитині у сховищі
«Отже, звучить сирена, ми йдемо у безпечне місце. У самому сховищі дітям можна робити все те, що вони роблять зазвичай: гратися, читати книжки, співати, скакати. Тобто не ставити у сховищі дітям обмеження. Адже тоді їм не буде ніде безпечно».
Якщо дитина у сховищі поводиться бентежно, виконайте наступні 5 кроків, щоб її заспокоїти:
Крок 1. Дотики або обійми
«Найперше — дитину потрібно обійняти. Можливо, мовчки чи зі словами «я поруч». Але обов’язково повинні бути дотики. Всі діти, навіть підлітки – тактильні. У момент напруги чи тривоги навіть найколючіший їжачок-підліток стає тактильним»
Крок 2. Рух
«Поскакати, пострибати, нахилитися у різні боки, щоб цей стресовий стан із м’язів розігнати»
Крок 3. Дихання
«Для геть маленьких діток пропонують схему квітка-свічка. Коли ми в лівій руці тримаємо уявну свічку, а в правій – квітку. Спочатку задуваємо свічку. Довгий-довгий видих. А потім нюхаємо квітку. Адже коли наростає паніка та тривога, потрібно акцентувати увагу на видихах. Тобто короткий вдих і довгі видихи»
Крок 4. Позитивні переконання
«Це – те стабілізуюче, що йде від батьків і дозволяє зберегти зону контролю та безпеки. Звичайні слова, що дитина – розумничка, молодець, «я поруч». А також «як добре, що ми разом; я є в тебе, а ти у мене». Або казати, що пишаєтеся дитиною»
Крок 5. Вправа «Метелик»
«Цю вправу часто використовують психологи не лише під час роботи з дітьми, а й з дорослими. Ми ставимо праву руку на ліве плече і ліву руку — на праве плече. Тобто обіймаємо себе і плескаємо по плечах. І супроводжуємо це словами: «Я молодець, я впораюся». Якщо, наприклад, батьки десь відлучилися, не поруч, дитина завдяки цій вправі може заспокоїтися».
Також важливо не забувати про рутинні речі і виконувати їх усупереч обставинам.
«Оці ритуали, які вже сформовані у сім’ї, ми повинні їх виконувати. Наприклад, якщо ми щодня вчили з дитиною 4 рядочки вірша, то потрібно продовжувати це робити. Або читати книжки, грати в ігри чи складати пазли. Рутина – це те, що дозволить нам зберегтися у відносній нормі»
Дитячий садок – перший навчальний заклад для малюка
Головною метою відвідування дошкільного дитячого закладу є не лише освітній розвиток, але й навчання дитини співіснування в середовищі однолітків, уміння спілкуватися та діяти відповідно з нормами та правилами поведінки в колективі.
Фахівцями доведено, що діти краще звикають до дитячого садка, починаючи з дворічного віку. Уже в цей час вони вміють висловлювати прохання, самостійно їсти ложкою.Але якщо дитина часто хворіє, доцільно привести її до дошкільного дитячого закладу в 3-4 роки. Проте не пізніше, бо один рік перебування в колективі перед вступом до школи не вирішить усіх проблем малюка, у тому числі психологічних (ніяковості, скутості, сором’язливості або, навпаки, перебільшеної задерикуватості чи гіперактивності).
Гарний дитячий садок наповнений голосами дітей, а не дорослих; у ньому панує атмосфера доброзичливості і привітності, а прогулянки проводяться з дітьми за будь – якої погоди. У дитсадку є свої традиції, які відомі усім вихованцям.
Якщо ви щойно віддали дитину свого малюка до дитячого садка, подбайте про те, щоб перші дні перебування в закладі не завдали дитині прикрощів та не принесли їй неприємних несподіванок.
Добре, коли ще перед тим, як відвести дитину до садка, батьки розповідають їй про нього, про правила, які чекатимуть там немаленького вихованця. Можна ввечері та по неділях влаштовувати прогулянки з дитиною по території дитсадка, погойдати малюка на гойдалках, що знаходяться на ігровому майданчику його групи тощо. Під час такої підготовки дорослому слід поводитися не поспішаючи, спокійно. Якщо є можливість, краще, щоб спочатку до дитсадка малюка водила не мама, а хтось інший, до кого дитина трохи менше прихилена. Тоді вранішнє розставання не стане для неї трагедією.
Адаптацію, тобто первинне звикання до дитячого садка, кожна дитина переживає по – своєму: одним малятам вистачає лише дня, а ніші болісно звикають два – три, а іноді й більше тижнів. Пам’ятайте, що цей період для вашого сина чи дочки є досить складним. Діти, як правило, починають погано спати, частіше хворіти, іноді втрачають апетит,а значить, і вагу. Вони бувають занадто розгубленими, дратівливими, плаксивими. Адже раптом малюк виявляє, що поруч немає мами, і вважає, що, можливо, не буде вже ніколи. А ось ця чужа кімната, чужі іграшки, діти, яких так багато – це тепер назавжди… Тому в перші дні рекомендується приводити дитину до дитячого садка на 1-2 години, потім – до обіду. І лише по мірі звикання модна вмовити її вперше лягти у дитсадкові ліжечко.
Протягом усього періоду відвідування дитячого садка вивчайте свою дитину, спостерігайте, помічайте, думайте про те, як складаються її стосунки з однолітками. Привчайте малюка відкривати своє серце для якихось прихильностей та обов’язків. Станьте союзником та помічником вихователя – це так потрібно і вам, і, найголовніше, вашій дитині.
За кілька років відвідування дитячого садка може трапитися різне: конфлікти з педагогами, дитячі сварки, брехня, пропажа речей чи інші прикрощі. Не впадайте в паніку, не виніть інших дітей, не сваріть одразу свого малюка. Усі малята – лише діти: не ангели, не лиходії, не книжні пай-хлопчики, але й не малолітні злочинці. Вередливі, усміхнені, уперті, лагідні – ваші улюблені діти. Прийде час, і ваша дитина з особливим смутком буде розставатися зі своїм вихователем, нянею, кухарем – усіма тими, хто оточував її турботою та увагою. І вже будучи школярем, неодноразово забіжить до свого дитячого садка хоча б на хвилинку.
